Міжнародна акція "16 днів проти насильства" проходить щорічно з 25 листопада по 10 грудня. У 1999 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Щороку в цей день у різних країнах по всьому світу розпочинається акція “16 днів проти насильства”. Основне завдання цієї акції - привернути увагу спільноти до двох актуальних проблем – запобігання та протидії домашньому насильству та торгівлі людьми, а також активізація діяльності державних установ і громадських організацій задля об’єднання зусиль заради захисту прав людини. Акція “16 днів проти насильства” — це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини. Подібні масштабні проблеми можна подолати лише об’єднавши зусилля, забезпечивши комплексний підхід до їх вирішення: попереджаючи наступні випадки насильства, притягуючи до відповідальності кривдників та надаючи якісну кваліфіковану допомогу тим, хто її потребує.

Протидія та запобігання домашньому насильству

Домашнє насильство - одна з ключових соціальних  проблем, яка існує в Україні. Так вважають українські й міжнародні правозахисники, юристи, психологи. Довгий час ця тема замовчувалася на національному рівні й вважалося, що домашнє насильство не потребує зовнішнього втручання.

      Законодавство виділяє 4 види насильства:

· фізичне (побої, штовхання, нанесення тілесних ушкоджень),

· психічне (погрози, шантаж, приниження, навіть брудна лайка, яка наносить дискомфорт);

· економічне (тотальний контроль за фінансами, контроль за особистими речами іншої особи, заборона або примус працювати чи навчатися).

· четвертий вид насильства – сексуальне.

Шлях перший – не мовчати

     Щоденно в Україні фіксують факти домашнього насильства. Соціальний тиск настільки сильний, що багато жертв сприймають це насильство як невідворотне явище і просто його замовчують. Їх мовчанка – це сигнал для кривдника, який «легалізує» злочин і вказує на його безкарність. Чомусь інколи нам простіше заплющити очі та зробити вигляд, що нічого не відбувається, що все це нас не стосується і сімейна сварка – це нормально. Так ми себе заспокоюємо, і коло замикається. Його необхідно розімкнути. Мовчання рівнозначне злочину!

 Шлях другий – знати про власні права та алгоритм дій

Для осіб, які потерпають від домашнього насильства, у кожній конкретній ситуації алгоритм дій може бути різним. Але у будь-якому випадку є декілька основних дій, які особа може вчинити для захисту від насильства:

1. При можливості забезпечити собі та дитині безпечне місце перебування. Після чого викликати поліцію за номером 102.

2. Повідомте поліцію про вчинення насильства відносно себе, а також відносно дітей, якщо діти були свідками насильства. Це повідомлення може бути зроблене шляхом виклику поліції у момент вчинення насильства, або коли ви знайдете безпечне місце і зможете викликати поліцію.

3. За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), або якщо видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві і одразу ж у цей день або на наступний, не чекаючи скерування поліції, звертайтеся у травмпункт і повідомляйте, що вас побили. Після написання заяви у поліцію призначається слідчий.

4. Поліція, приїхавши на виклик, може затримати кривдника максимум на 3 години, тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей.

5. У випадку вчинення відносно вас сексуального насильства, зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.

6. Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або відносно них, у тому числі якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву в службу у справах дітей.

7. Якщо ви вирішили розлучитися і припинити будь-які відносини із кривдником, зверніться до юриста з метою визначення подальших кроків.

8. У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти. Тому якщо насильство в сім’ї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі члена родини у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень.

ЗАДАЧІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

• Визначення напрямів та необхідних умов індивідуального розвитку суб’єктів навчально-виховного процесу і всього закладу в цілому;
• Робота над реалізацією принципів гуманістичного навчання, особистісно-орієнтованої освіти, допомога учням в адаптації під час переходу з однієї вікової групи в іншу;
• Забезпечення адекватного рівня психологічної компетентності всіх учасників освітнього процесу;
• Проведення лекцій та виховних годин для учнів, тренінгових, ігрових занять, виступів на батьківських зборах, організація роботи постійнодіючого консультпункту для батьків;
• З метою покращення роботи з девіантними підлітками працювати з вчителями з вивчення цієї проблеми, організувати індивідуальну роботу з учнями “групи ризику”;
• Формування у підлітків потреби в самопізнанні та самореалізації, робота шкільного психологічного гуртку “Пізнай себе”;
• Проведення профорієнтаційної роботи серед учнів і батьків 9 – 11 класів, робота факультативу для учнів 9-х класів “Людина і світ професій”;
• Проведення роботи з обдарованими учнями та їх батьками;
• Засобами самоосвіти підвищувати свій професійний рівень, приймати активну участь у роботи міського методичного об’єднання, семінарах практикумах для вчителів.

Принципи психологічної служби:

• Принцип науковості – здійснення діяльності на основі досягнень сучасної психології з використанням валідних діагностичних методик, що пройшли апробацію на території України та містять вікові тестові норми;
• Принцип гуманізації навчально-виховного процесу – пріоритету інтересів особистості дитини;
• Принцип розвивального характеру діяльності;
• Принцип сенситивності – урахування вікової періодизації в розвитку певних видів психічної діяльності;
• Принцип індивідуального підходу – урахування індивідуальних темпів та напрямів розвитку особистості дитини;
• Принцип системності – розгляд явищ у системі навчально-виховного процесу та сукупності взаємодії суб’єктів педагогічного процесу.

Завдяки роботі психолога в школі створено:

• сприятливий психологічний клімат, де комфортно себе відчувають всі учасники виховного процесу;
• створені умови для всебічного особистісного розвитку дітей, їхнього повноцінного психічного здоров’я.

Психолог сприяє:

• пошуку, відбору і розвитку обдарованих дітей;
• свідомому вибору молоддю професії, з урахуванням ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей учнів;
• успішному навчанню учнів різних вікових категорій, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини і – можливих труднощів в адаптації під час переходу з однієї вікової категорії в іншу.
• Психолог захищає дітей від будь-яких форм фізичного, психічного та морального насильства, пропагує здоровий спосіб життя.
• Робота психолога спрямована на формування психологічної культури учнів, педагогів, батьків.

Навіщо потрібен психолог в школі?

Робота психолога в школі нерозривно пов’язана з освітнім процесом. Для початківця фахівця школа – хороша можливість придбати цінний досвід роботи з людьми, з дітьми, досвід вирішення всіляких психологічних проблем. Але школа – це величезний соціальний інститут. Психолог працює не тільки з дітьми, а також і з педагогами та батьками. Нерідко в школі працюють декілька фахівців-психологів (психологічна служба), так як поле діяльності психолога досить широке. Розглянемо основні напрями діяльності психолога в школі:

• Психологічне просвітництво

– формування у учнів, вихованців та їхніх батьків (законних представників), у педагогічних працівників і керівників освітніх установ потреби в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку. Створення умов для повноцінного особистісного розвитку і самовизначення учнів, вихованців на кожному віковому етапі, а також у своєчасному попередженні можливих порушень у становленні особистості і розвитку інтелекту;

• Психологічна профілактика

– попередження виникнення явищ дезадаптації учнів, вихованців в освітніх установах, розробка конкретних рекомендацій педагогічним працівникам, батькам (законним представникам) з надання за допомоги в питаннях виховання, навчання і розвитку;

• Психологічна діагностика

– поглиблене психолого-педагогічне вивчення учнів, вихованців протягом усього періоду навчання, визначення індивідуальних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей у процесі навчання і виховання, у професійному самовизначенні, а також виявлення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальної адаптації.

• Психологічна корекція

– активний вплив на процес формування особистості в дитячому віці і збереження її індивідуальності, здійснюване на основі спільної діяльності педагогів – психологів, дефектологів, логопедів, лікарів, соціальних педагогів та інших фахівців. Ця робота включає в себе елементи гри і рисункові методи (в залежності від віку дитини). Проведення позакласних заходів (класна година, година психолога) також входять до компетенції психолога.

• Консультативна діяльність

– надання допомоги учням, вихованцям, їх батькам (законним представникам), педагогічним працівникам та іншим учасникам освітнього процесу в питаннях розвитку, виховання і навчання за допомогою психологічного консультування. Складання психолого-педагогічної характеристики дитини, яка розкриває розвиток всіх сфер і психічних процесів, здоров’я.

Школа для дитини є центром освоєння соціуму. Перший досвід міжособистісних відносин, засвоєння знань, і багато чого іншого – все це отримує дитина в школі. Саме тут необхідно виробити єдину лінію роботи і педагогів, і батьків, і психолога. Тільки при взаємному прийнятті рішень, при єдиних цілях, школа може претендувати на звання соціального інституту знань.

Поради під час карантину